У Ромнах попрощалися з мужнім воїном Євгенієм Сітаком + ФОТО

Сьогодні, 30 липня, у Ромнах на Алеї Слави попрощалися із 29-річним військовим Євгенієм Сітаком.

По завершенні церемонії прощання під майоріння синьо-жовтих стягів домовину з тілом вірного сина України провели до останнього місця спочинку.

Про Героя пише Роменська міська рада.

Наш земляк-захисник Євгеній СІТАК народився 23 березня 1995 року в с. Герасимівка.

Навчався в Роменській школі №7. Ще в шкільні роки Євгеній проявив здібності до вивчення математичних наук та іноземних мов.

Після закінчення 9 класів продовжив навчатися в Роменському коледжі КНЕУ. Вищу освіту здобув в Харківському університеті радіоелектроніки на факультеті «Системи технічного захисту інформації».

У цивільному житті Євгеній працював на будівництві у Дніпрі разом з батьком. Мав багато друзів. Чоловік захоплювався автомобілями: сам вмів їх ремонтувати, був професійним водієм.

Євгеній спочатку думав за інших, а потім за себе. Маючи дуже товариський, доброзичливий характер Євгеній завжди приходив на допомогу друзям. І в дорослому віці його кредом залишилося – допомагати людям. Оптиміст по натурі, з хорошим почуттям гумору, Євгеній завжди був пробивний, швидкий, добивався свого, а розпочату справу завжди доводив до кінця.

22 січня 2022 року, за місяць до війни Євгеній одружився. Чоловік створив міцну родину. Жінка для Євгенія була цілим світом, міцним та надійним тилом.

З початком повномасштабного вторгнення, Євгеній СІТАК не зміг залишатися осторонь біди, яка прийшла в Україну. Євгеній за станом здоров’я не підлягав призову, тому на фронт пішов добровольцем.

Служив в зенітному відділенні 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

З трьома побратимами, з якими Євгеній познайомився ще з перших днів війни, називали себе загоном «Бородаті Чепепашкии» та навіть мали свій шеврон. Євгеній мав позивний «Раввін»…

2022 та 2023 роки були найважчими у його житті, адже те, що бачив і що пережив Євгеній у епіцентрі боїв, можна порівняти з тим, що відбувається в кратері діючого вулкана: вогонь, суцільні обстріли, дим, зрівнювання з землею їх позицій… Але страх був невідомий Євгенію СІТАКУ.

Чоловік постійно брав участь у бойових зіткненнях з ворогом, пройшов пекельний Бахмутський напрямок, де отримав контузії та поранення, але це не зломило його дух воїна, бо після лікування він повертався в стрій та продовжував мужньо боронити Україну від ворога. Повертаючись на фронт говорив: «Поболить і перестане: головне Перемога!»

Євгеній СІТАК разом з побратимами тримав оборону на Покровському, Лиманському, Куп’янському напрямках. Побратими згадують, що чоловік завжди був впевнений в Перемозі, і говорив, що ВІЙНА ВИГРАЄТЬСЯ НА ПОЛІ БОЮ.

Євгеній був «природженим воїном», завжди був зі своїми побратимами. Навіть в своєму останньому бою, збивши декілька дронів, він захистив не тільки побратимів, але і бойові машини. Таким було його останнє повідомлення дружині: «Зате, ми врятували САУ».

Солдат Євгеній СІТАК прийняв свій останній бій 25 липня 2024 року під населеним пунктом Богоявленка Волноваського району Донецької області.

Збивши декілька ворожих дронів, отримав важкі поранення та в боротьбі за життя у Запорізькій обласній клінічній лікарні 27 липня серце воїна зупинилося.