З редакційної скриньки: Про молодь і «транспортний етикет» в Ромнах

До редакції сайту Ромни 24 надійшло повідомлення від читача на тему моралі та виховання молоді в Ромнах. Зокрема, поведінки підлітків у громадському транспорті та поваги до старшого покоління в рамках, так би мовити, «транспортного етикету».

Отож, лист від Заслуженого енергетика України Володимира Парієнка публікуємо повністю:

«Вчора їхав міською маршруткою від центральної районної лікарні до вулиці Западинської. В  переповнений автобус на зупинці поблизу Екомаркету зайшли ще кілька пасажирів, серед яких бабуся похилого віку, років  на 80+. Ніхто з пасажирів навіть не ворухнувся, щоб поступитися сидячим місцем старенькій. У той  час, як  на чотирьох передніх місцях, безпосередньо за спиною водія,  розташувалися чотири школярки, на вигляд – старшокласниці. Весело щебечуть, не звертаючи уваги на страждання бабусі. Довелося втрутитися в ситуацію:

– Дівчата, а вас в школі не вчать поступатися місцем старшим за віком?

Переглянувшись між собою, одна з дівчат піднялася із сидіння. Решта подруг почали кепкувати з неї, дошкуляючи в’їдливими репліками.

…Згадалося. Років з 10 тому я лікувався в одному з трускавецьких санаторіїв. Очікуючи  на процедури, розговорився з двома жінками з черги.  З’ясувалося,  обидві – грузинки. Задовольняючи допитливість, спитав, що їм кинулося у вічі по приїзду в нашу країну. Чим, на їхню думку,   найбільше  відрізняється Україна від Грузії?

– Чекаючи на поїзд з Києва до Трускавця, майже цілий день на міському транспорті і метро ми убивали час знайомством із столицею  України.   Із позитивного боку відзначаємо високу якість і дешеву вартість   ваших хлібо-булочних виробів та  солодощів. Із негативу – жодного разу нам ніхто не поступився місцем у громадському транспорті. У Грузії, лиш в салон заходить пожила людина або жінка, пасажири навперебій вскакують з насидженого місця, пропонуючи його…

Тож звертаюся до батьків та вчителів з проханням наполегливо виховувати у підростаючого покоління повагу до старших людей. Сподіваючись,  що до того часу, поки нинішня юнь  постаріє,   турботливе  ставлення до пожилих людей  стане природною потребою наших нащадків…»

Фото ілюстративне