У Ромнах попрощалися з Михайлом Пантелієнком, який загинув на Харківщині

Живим коридором-пам’яті та шани, стоячи на колінах, провели в Ромнах в останню путь Героя Михайла ПАНТЕЛІЄНКА.

«Ворог забирає найкращих. Безжалісно, криваво, безперервно. Сьогодні на щиті повернувся ще один Герой… У боротьбі за Україну, за мирне небо над нашими головами віддав своє життя стрілець, помічник гранатометника, старший солдат – Михайло ПАНТЕЛІЄНКО, який загинув в жорстокому бою з окупантами 15 січня 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області. Якби не московити з їхніми бажаннями знищити Україну і всіх нас, Михайло би зараз продовжував працювати і будувати плани на майбутнє. Сьогодні ми всі схиляємо голови перед мужністю, сміливістю та безстрашністю Воїна, який став на захист України. Михайло з честю виконував військовий обов’язок до останнього свого подиху і загинув на полі бою.
Він віддав найдорожче, що мав – своє життя за свободу і волю рідної землі. Вічна слава Герою Михайлу ПАНТЕЛІЄНКУ», – звернувся до присутніх очільник Роменської громади Олег СТОГНІЙ.

Так пишуть про Героя на сайті Роменської міської ради

Михайло ПАНТЕЛІЄНКО народився 11 серпня 1968 року в с. Низківка Сновського району Чернігівської області.

Михайло був з багатодітної родини, мав 3 братів і сестру. У родині Михайло був найменшим. Закінчив школу. Пройшов строкову службу у м. Красноярськ. Працював в м. Чернігів, де обслуговував високовольтні електричні мережі.

Михайло також доглядав хвору матір…

Коли розпочалась війна, Михайло не зміг дістатися роботи, бо російські війська здійснювали масований обстріл м. Чернігів.

22 березня 2023 року Михайла призвали на військову службу до лав Збройних сил України. І хоч у нього були серйозні проблеми зі здоров’ям: на роботі отримав виробничу травму, впав з висоти і переламав кістки, але Михайло твердо вирішив іти захищати країну. Казав: «я маю йти».

За його плечима участь в бойових діях в районі Бахмуту, Лиману, Куп‘янську, Синьківки…

11 січня 2024 року Михайло зателефонував племіннику привітати з днем народження, наступний раз мав вийти на зв‘язок через 2 дні… але більше не вийшов.

Згодом були довгі дні і ночі в очікуванні та молитві. Рідні до останнього вірили і сподівалися, що він живий. Але дива не сталося…

15 січня, виконуючи бойове завдання, потрапивши під ворожий мінометний обстріл, життя Михайла обірвалося поблизу населеного пункту Синьківка Харківської області… У той день на полі бою разом з Михайлом загинуло 15 його побратимів…