Мужній Герой Владислав Карпець: для родини – був опорою, для побратимів – безстрашний «Ніндзя», для друзів – душа компанії

Карпець Владислав Петрович народився 19 грудня 1995 року в селі Саї, що на Роменщині.

Закінчив 9 класів Липоводолинської школи. Хлопець дуже любив займатися спортом, читав багато книг, рибалив.

Потім поступив до Роменського ПТУ, де здобув освіту повара-кондитера, а згодом – технолога харчових продуктів. Працював в Україні, а згодом виїхав за кордон. Працював у Польщі, Чехії, Литві. У  листопаді 2021 року приїхав додому і залишився.

Коли почалася  війна, хотів піти на фронт, але за станом здоров’я його не взяли. А вже  27 грудня 2022 року пішов добровольцем до 46 бригади ДШВ. Протягом служби зарекомендував себе, як відповідальний мужній боєць, особистим прикладом спрямовував та підтримував у особистого складу стійкість та взаємну підтримку. Воював на Запорізькому та Донецькому напрямку. Молодший сержант, Карпець Владислав був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 4 аеромобільного батальйону 46 окремої аеромобільної бригади. Мав нагороду від командира: «Коїн-46-ї окремої аеромобільної бригади ніж із гравіюванням 46-ї аеромобільної бригади».

Коли  йшов на війну, на численні прохання матері залишитися вдома,  сказав: «У моїх друзів і знайомих є дітки і дружини. У мене немає. Піду, мамо, захищати тебе…»

Друзі говорять, що Владислав був лідером в компанії друзів. Де був він, там лунав сміх. Допомагав всім, чим міг. Вдома був опорою для мами і братика.

А от серед військових-побратимів побратимів отримав позивний «Ніндзя». Бо виконував всі завдання, ніколи не відмовлявся. Навіть, коли отримав контузію, через пару годин відпочинку, знову поїхав на нуль  виконувати завдання. Побратими говорять що він нічого не боявся: мужній і безстрашний і разом з тим – веселий і життєрадісний. Без жодних сумнівів ішов на будь-яке  небезпечне завдання: треба – значить треба.

Загинув Владислав о 7 годині ранку 3 квітня 2024 року поблизу н.п. Георгіївка Донецької області під час виконання бойового завдання. Молодший сержант Карпець Владислав виявив безпрецедентну  мужність та героїзм  під час оборони зайнятої позиції. Його підрозділ успішно провів штурмові дії, а потім відбивав численні атаки ворога, що дало змогу врятувати життя багатьох солдатів та забезпечити в подальшому безпеку місцевого населення. Загинув під час виконання бойового завдання у складі 46 -ї окремої аеромобільної бригади ДШВ Збройних сил України.

Поховали Владислава Карпця у Липовій Долині.

Була у нього мрія – як повернеться додому, відкриє спортивний комплекс. Та не судилося. Загинув саме перед своєю довгоочікуваною першою відпусткою за 1,5 року служби. Мав би на Великдень бути вдома…