Пережив ампутацію, дві зупинки серця та кому: історія бійця з Сумщини, який повернувся до війська

Після підриву на міні він сам наклав собі турнікети, дочекався евакуації під безперервними обстрілами, пережив ампутацію, дві зупинки серця та кому. Сьогодні 25-річний поліцейський із Ромен Дмитро Мелешко займається спортом, служить у радіоелектронній розвідці та має звання сержанта. Про шлях від першого бойового виходу до повернення у стрій — у матеріалі Суспільного.

«Мали відрізати ноги по самі турнікети, це майже по самі сідниці. Але якось пощастило — відрізали тільки те, що пошкоджено», — пригадує Дмитро.

У лютому 2023 року роменчанин Дмитро Мелешко долучився до бригади Нацполіції «Лють». На той час хлопцю виповнився 21 рік. Після навчання на штурмовика, розповідає, поїхав обороняти Донеччину. Проте, перший бойовий вихід закінчився пораненням Дмитра

«Метрів 10 десь від мене був “приліт”, і осколком, виходить, в бік майже біля поперека прилетів, але він просто припік, затримався в тканині, я ж сказав, що 300 (поранений, — ред.). Мені: «Йти можеш?» Кажу: «Так!» Я встав, побіг, а потім командир каже: «Ми дивилися з «мавіка» — біжить-біжить, упав. Поруч така купа, думали — 200 (загиблий, — ред.) вже. Коли, — каже, — як встав і пошуршав через ті кущі побіг«. Ну, подивилися — там опік був, і все», — каже Дмитро.

Майже одразу, розповідає Дмитро, він повернувся у стрій. Під час другого виходу майже там, де був поранений уперше, знову зазнав поранення. У цей момент на позиції поряд із ним був побратим Андрій.

«Метрів за 30 від мене був Андрюха. І, виходить, я заходив у посадку і правою ногою наступив на пелюстку міни. Мене відкинуло вліво. Я ж одразу дістав турнікет, наклав турнікет, сказав по рації, що я 300, і Андрюха почав до мене підбігати потроху, і, виходить, я лежав, кайфував, тільки я сказав, що метрів 3–5 вже був “приліт”. І мені осколками пошкодило — один був грудний відділ, пневмоторакс був, три були в живіт в районі пупка, і ліву ногу литки мені побило теж. Я відчув відразу — і оп! Калачиком. Відразу другий турнікет, і коли був прихід Андрюхі теж — йому наскрізним у біцепс ноги влучило. Ну от, я наклав другий турнікет, сказав: “Я двічі 300, Андрій 300″», — пригадує боєць.

Дмитро Мелешко. Архівне фото

Евакуація була складною, згадує Дмитро.

«Я чую — щось гуде. Отак як лежав, і, може, сантиметрів 30 від мене проїжджає цей “Хамер”, я відразу нумо кричати хлопцям: “Дайте ліхтарик, бо зараз позбавить, не доїдемо”. Вони на розворот той “Хамер”, вони мене за шкібарки, за ноші, закинули в кузов. Там був “Хамер” — кузов такий тентований. Я поїхав, хлопці залишилися далі йти. А я поїхав. Андрій тим часом шкандибав потроху до точки евакуації. Я бачив, як за нами слід у слід “прильоти” були. От, і в один момент — геп! І ми застрягли. Наче виїхали, і ми проїхали зовсім трішки, і в той момент контузило штурмана і ми, можна сказати, не бачили дороги, й через певний час знову “приліт».

«Хамер» майже на боки, на дибки став, хлопці кричать: «Вилазь з машини!», а я, як та гусінь, калачиком випав з того тенту. І далі мене вже почали тягти, можливо, кілометр, може, півтора мене тягли. І далі вже по грязюці, міняючись, ховаючись, бо щось летить, мене дотягли до точки евакуації».

Дмитро Мелешко. Архівне фото

Дмитра доставили у госпіталь, де йому зробили операцію: «Там зробили вже кінцеву ампутацію, так би мовити — стопа і трішки вище. І там я пролежав десь тиждень, може, днів десять. Там у мене була зупинка серця двічі і я був у комі десь дві доби. Я бачив, що немає ноги, і якось не було там ніякого, що все, кінець чи щось таке».

Після операції було тривале відновлення. Дмитро поступово звикав ходити за допомогою протеза.

«Коли починаєш ставати на протез, там головне — не боятися впасти. І тому я ставав на праву ногу сміливо з самого початку, вже місяць-два вже нормально крокував. Я, як і до поранення, займаюся видами спорту, зокрема боксом, ходжу в спортзал, їжджу на автомобілі, як автомат, так і механіка, я адаптувався до цього. І на велосипеді, займаюся бігом навіть, коли не ліньки», — пояснює чоловік.

Дмитро Мелешко. Суспільне Суми

Після реабілітації Дмитро повернувся до своєї бригади.

«І з лютого десь я вже майже другий рік далі несу службу в радіоелектронній розвідці. І отримав звання сержанта», — каже Дмитро.