Став до лав небесного війська: Роменська громада попрощалася з Героєм Євгеном Божком

Вчора, 28 червня, жителі Роменської громади в останню путь провели військового Євгена Божка. Прощання відбулося на Алеї Слави в Ромнах.

Про життєвий шлях Героя пише Роменська міська рада.

Наш Герой БОЖКО Євген Вікторович народився 4 березня 1982 року у м. Ромни в багатодітній родині, де окрім нього росли та виховувалися ще двоє братів та двоє сестер.

Навчався у Роменській школі № 8. Відразу після закінчення школи почав працювати.

Пройшов строкову службу в армії.

Після проходження служби їздив по заробітках, був гарним майстром в будівельній справі.

У 2010 році створив міцну сім’ю, з якою прожили в шлюбі більше 10 років. Разом з дружиною проживали у с. Бобрик Роменського району. У шлюбі народився син.

Військовий шлях Євгена розпочався ще у 2014 році, коли він добровільно став на захист Батьківщини.

Понад рік Євген БОЖКО служив у зоні АТО-ООС.

З 2017 року чоловік працював на ТОВ “Завод Кобзаренка” на посаді «слюсара-ремонтника».

Євгену ніколи не була байдужою доля України. Він воював за рідну країну ще у 2014 році, був учасником АТО. І знову, як тільки почув, що на нашу країну ступила російська орда, вирішив, що має бути там, де точаться бої. Тому зробив свій вибір і 8 березня 2022 року доєднався до Збройних сил України.

На фронті мав позивний «Генерал». Служив сержантом, командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення у складі 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми». Євген був дуже активним, добрим, справедливим та безстрашним воїном, який намагався бути там, де точаться бої і де він був потрібний.

Сімейне життя Євгена не склалося…

Чоловік вдруге знайшов своє кохання. Згодом одружилися, придбали будинок та переїхали жити в с. Плавинище.

Євген мав багато захоплень: любив готувати, займатися садівництвом, рибалити. Він завжди був щирою, відкритою, дружелюбною людиною. Понад усе любив життя, багато хотів встигнути, мав у планах внучку віддати заміж, але війна стала цьому на заваді, не давши мріям здійснитися.

9 місяців воїн захищав нас у виснажливих боях на важких ділянках фронту Донеччини.

На початку червня Євген прийшов додому у коротку відпустку. На жаль, вона стала останньою…

Сповіщення від військової частини надійшло до дружини Лариси 24 червня. У ньому найстрашніші рядки: «Сержант Божко Євген Вікторович 23.06.2024 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області, отримав поранення не сумісне з життям та загинув, захищаючи Батьківщину».

Серце воїна навіки перестало битися 23 червня 2024 року…

Євгену назавжди 42…

У захисника залишилися мати, дружина, сини, сестри та брати…